(Очі і дощ ) Ніхто не вірив так, як ти, Ніхто, як ти, не пахнув світлом. Горять мости, горять світи, А ти ввірвався свіжим вітром … в життя… Прийшов, поклав на кухні речі, Так усміхнувсь, як тільки ти, І не назвав ім’я, доречі, Щоб вже ніколи не піти … із серця… І губи, сльози цілував, Була твоєю вся, до краю У тихім мороці октав, На дні твого хмільного раю … на дні душі… Вірші… слова… Вірші! Вірші! Слова – і все, а я кохаю Симфонії в твоїй душі, Тепло і світло твого раю…