ДОЛЯ... На перехресті світових доріг Спинилась доля , мов відчула втому ... Весь час нестримно підкоряла світ , Та щось незриме кликало додому. І як не опиралась відчуттям - Долала з легкістю наступну перешкоду , Черпала все найкраще від життя , Та щось гірчило кожну насолоду ... Щось обпікало холодом в душі , Відлунювало беззмістовним ехо ... І лиш у снах духмяні спориші Зринали ніжно – дихалося легк . Дитинство снилось: мамине тепло, Усмішка тата і найперші кроки... Яким же щирим все тоді було !... Чому ж тепер такі нудні уроки ? О, де ж згубився цей прекрасний світ - Серед висот, престижності і злетів.? Всміхнулась доля, новий жде політ : Додому курс – до щастя без секретів. © Володимир Мелех