Мить - життя

Секунда заліта у корінь дерева, а звідти вирина старезним дубом, заснув у лоні матері ... За мить прокинувся сивезним дідом. Прожив століття - час, секунди, мрії, а в передгробнім стані - це життя, яке летіло, мчало безнадійно і мить його принесла до кінця. Можливо, ми живемо, щоб померти, але кому потрібен такий шлях? Скребти, шуміти, з себе шкіру дерти... Цей шлях лиш притаманний для невдах. Чи інкарнація чи воскресіння мертвих несе тіла до притулку буття. Не принеси себе так просто в жертву. Це мить, це відлік часу, це життя!