Яке ж ти?

Яке ж ти літо барвами сповите? Куди ведеш шляхами незліченними? Ми завжди віримо і прагнемо любити, До стукоту у грудях нескінченного. Душа жива: злітає та окрилена, У літній бриз стрибає зафарбована, Не знає меж любов'ю мислима, І тільки зцілює, коли наповнена...