НА ВОЛОСИНЦІ НАДІЇ

інколи мені здається що я ще не народився смокчу дрібненькі пальчики в лоні матері не знаючи чи вона мати чи вбивця страшно виходити назовні коли тут так затишно наче в серці Бога коли ти на рівні з ангелами маєш право літати але ще не можеш вибирати між добром і злом мати здається тобі богородицею а ти (як і кожне немовля) - месія тож просто мусиш врятувати світ любов'ю навіть не здогадуючись про те що він готує тобі хрест для розп'яття... як добре не знати нічого зайвого і лише те що потрібне та якщо тобі дозволять народитися то всеж матимеш вибір важкий мов життя а поки в очікуванні свого різдва ти сподіваєшся тільки на краще і не знаєш про смуток як і про те що твоє життя висить на волосинці надії... © Олександр Букатюк . січень 2013