Ugrás a tartalomhoz

IrodalomNovella

Ви любите дощ?

Ви любите дощ? Цей момент, коли біжиш від усього світу, закриваєшся в своїй кімнаті, наливаєш келих червоного вина і слідкуєш за погодою через вікно, яке заливає дощем все сильніше і сильніше, здається вітер ось-ось зірве дах в твоєму будинку, та ти в безпеці. А надворі гроза. Природа відривається під удари грому, а блискавка запалює натовп шалених фанів. Все як у Кінга – «рок-н-рольні небеса». Та ось дощ закінчується, вітер затихає. На вулиці легкий туман, а сонце майже сховалось. В цей момент хочеться чогось незвичайного, надприродного, чогось із фільму… В цю мить вони й зустрілись, давні знайомі і закохані один в одного вороги. Вона виглядала пригніченою, в чорній хустині і окулярах від сонця, він в своєму стилі, чорний піджак, краватка, сорочка і брюки. В руці у нього була пляшка Jack Daniel’s, у неї дві чорні троянди. Спогади промайнули в їхніх очах. Привітання було коротким, а погляд холодним. І знову мертва тиша… Так саме мертва і це не перебільшення, вони зустрілись на кладовищі, біля надгробку того, хто подарував їм друге життя. – Я чекав тебе, але ти не повернулась і не закривав двері у своє серце, але ти не прийшла. – Не було заради чого повертатись, ми втратили його, він покинув нас, ми не вберегли… – Тільки не звинувачуй мене одного, ти ж це передбачила, але мені не сказала. – А що б це змінило? Ти завжди був наполегливим і стояв тільки на своєму. – Ти зробила мене таким. – Ні, я просто дала поштовх…А шлях обрав ти сам. – Не будь такою жорстокою і байдужою до нас… – Нічого не вийде, це кінець без варіантів. – А ти зовсім не змінилась, така як і тоді, коли я вперше тебе побачив: самовпевнена і зарозуміла. – А ти змінився, зовсім не схожий на себе, такий похмурий і чужий аж листя навколо тебе чорніє… – Що тут сказати? Час розставив все на свої місця. Марно йому протистояти, правда, Музо? – Давай просто мовчки вшануємо Його пам’ять. Він пролив кілька капель на могилу, вона поклала квіти. Постояли ще трохи розійшлись в різні сторони світу… Захід сонця був незвично кривавим, ось сховався останній промінь, який освітив могилу. На надгробку було викарбовано Його ім’я – «ТАЛАНТ» Ви любите дощ? А те, що буває після?... Тиховський Сергій
я б не назвав це оповіданням, просто новела...

Hozzászólások