Арешт.1 грудня. (ТНМК кавер)

Ти пам’ятаєш добре – перший день зими Ми вже вірили, що ми щось змогли День за днем температура в серцях зростає Радикальніших дій час настає. За кілька днів до того у сяйві вогнів Я її побачив, я її зустрів Ми пропахлися димом, обмінялись номерами Я би подзвонив, та мене арештували. І поки ми стояли, вимагали змін, Я пригадав, як колись малим Я читав про героїв, сміливих й крутих Я так сильно мріяв бути одним із них. Та у кожного героя була вона – Та, що чекала – кохана одна. І тепер, коли сам став невідомим героєм, Зрозумів – саме вона дочекається із бою. І летіли вогні і серце кричало А думка про неї плече окриляла Я знаю, ми б разом дійшли до мети Якби мене в ту ніч не посадили за ґрати. Але потім суворі дядьки із кийками По-звірячому били, товкли, добивали, Я лежав на асфальті, втрачав свідомість, Поруч брат, прикриваючи: «Хлопці, де ваша совість?!» Моя ж совість чиста – я нікого не бив, Я лиш просто свою країну любив. Прийшов у себе тоді в якімсь автозаку Сказали: «Будеш, сволото, за це відповідати» І вона тепер не скаже: «І я тебе...» врешті-решт Бо історію цю перервав мій арешт… Вийде сонце, виведе з омани Але ранок не лікує рани. Спи не спи, журися не журися Не зустріньмося, то хоча б наснися…*