Бачу в твоїх очах...

Бачу в твоїх очах невідомі світи, незнайомі планети в просторах космічних, непрочитані мною слова почуттів, і мовчання в них райського співу птахів, заглядаю у їх глибину загадкову і втрачаю в юрбі цю красу, випадково, як в оманливім леті зозулі вже не відшукати тебе на Землі, випадає все з колій, і кане у лету, лиш не впадуть вірші перехожим під ноги, не опалі листки — не накриють сніги, бо в поета перо чарівне, всеможливе, бо мені не дано все прийняти як є, бо поет у душі переписує світ, де вірші — це зірки, дум матерій проекти, і будує незнані з любові планети розмріявши Всесвіт до щастя всецвіття… Сотворити із слова свій космос душі, Дарувати галактики віршів — всім людям Землі, це поетів — орбіти, і долі.