Vers

В останнє губи шепотіли:"Мамо", Іще й дівчата не торкалися тих губ, Чому так рано, господи, чого так рано? Такі великі душі в вічність йдуть. Ти їх береш, то їх напевне доля, Така вже доля в цілої землі, Ти чуєш!Як до тебе люди молять, А душі йдуть в нерівній боротьбі. Ну скільки ще? Чи мало тої крові? Де б ти не був, я прошу, зупини, Так вже болять оті вінки тернові, Так вже ятрять від куль ці борозни. Нам треба миру, вже навоювались, Уже б хоч краплю кращого життя, Уже би щастя, остогидла жалість. Щоб вільні люди і щоб вільний я. В останнє губи шепотіли:"Мамо", Іще й дівчата не торкалися тих губ, Чому так рано, господи, чого так рано? Такі великі душі в вічність йдуть. © Ігор Кордис. 03.03.2014