Мабуть, кожній дівчинці постсовкового часу купувалися сукні та і весь одяг під кодовою, манливою назвою "на виріст". Тобі п'ять і ти приміряєш червонясту красу із вишиваною качечк…
mavka
Ольга ЗастебаCon noi dal 14 novembre 2013
Su di me
рукоділля на спицях, рукоділля гачечком (мереживо) літуратурознавство, психологія, філософія, поезія!
- Доторкнуся пальчком до інею... / Він не білий зовсім. Золотий! / І не може бути щастя пташком синім :( / А скоріше Сонячним як ти! :)
Імпресія
1 2 - А тієї ночі голосив дощ. / Ти був зі мною залоскочений іншою: / Сміявся, цілував ніжив. / А за день прийшла справді таки зима / І ти лоскотав справді таки іншу. / Я плакала. / А щ…
Колись
5 7 - А ми щастя своє просусідили, / просто каву пили чи обідали. / просто пОвнились сміхом до нЕсхочу / І вітались по-дружньому пО плечу. / Я питала, казав, цілувалися.. / Один одного…
- Я в ніч піду замріяну дощами / Залишу акварель розмиту на вікні. / Все пролетіло з вітром і листами / І павутинням виплелось в мені. / Ласкавий сон імпресію покинув. / останній де…
Poesia
2 1 - Адам простягує яблуко лих / Я спокушаюся ним: / В долонях ще чистих, незрадли-вих / Тішуся, тішуся гріш-ним. :-) / Не з'їла, забула, забулося. / Поклала. Украли. Все спрощено. / М…
- Немає червоної квітки в руці / Лиш острах на чистій долоні, / Лиш біль у напруженій скроні / І повна душа покупців / Щось хитре навпроти у оці, / Шукають добро у скрині, / І ранки…
...
1 3 - Рядки ненаписаних строф / проводятьмене до перону. / Де лист -доганяючий лов- / Торкне навскоси моюскроню. / Де осіньмрійливо-зажурна, / у даль виглядаючипотяга, / ТерЕбить шнуроч…
...
1
Bacheca
- . Хто пізнає через безсилля, той пізнає безсилля. Хто пізнає через зраду, той пізнає зраду. Хто пізнає у владі, той пізнає лише владу – і нічого більше. Так народжується ілюзія, викривлений образ реальності. Люди дивляться крізь брудні шибки, і бачать світ брудним» Пагутяк Г. «Писар Східних Воріт Притулку».– Львів: ЛА: піраміда, 2003. – С. 174 (Серія « Fest проза»).ст итати - 10
- «Наш світ прозаїчний, схильний до скепсису й іронії, схожий на розбите дзеркало, яке можна скласти, але відображення вже не буде цілісним: скільки шматочків – скільки відображень»Пагутяк Галина «Господар» ст 18
- Старість має свій запах - прілого листя. Молодість - зеленого яблука. Зрілість зеленого чаю... Запахи часу!
