Автор не я, але емоції дуже влучно передані. На щастя, не розгледіла через скло ту пику Ухмилка Х@йла Безпрецедентні заходи безпеки як для Відня. Мешканці міста перебувають у легкому шоці, оскільки таку кількість поліції та гвинтокрилів, піднятих у небо, вони бачили лише в американських бойовиках. Цікаво було спостерігати за офіціантами, які, скориставшись вільною хвилинкою в роботі й, піднявши голови з цікавістю розглядали ці ж згадані мною гвинтокрили. Слід віддати належне поліції Відня, яка б важлива особа до них не приїжджала, вони не перекривають рух більше, ніж на 1-2 хвилини (час проїзду кортежу). Цього разу я побачила що означає знервована віденська поліція. Поліцейський заборонив переходити вулицю, почав щось викрикувати й махати руками (для спокійної Австрії – це вища міра паніки), далі швидко потяглися кортежі машин: австрійська поліція, дипмашини з рос. прапорцями ну й нарешті машина, яка нагадала мені легкову, в якій возять труни. Отже, вікна в цій машині-катафалку були ледь зашторені й я побачила того, кого оспівав увесь світ з приспівом «ла –ла –ла », й через кого стільки сліз пролилось в моїй Україні! Воно - ухмилялося! Я стояла на тротуарі першою скраю дороги, тому мені добре усе було видно. До кінця життя не зможу забути те почуття огиди й бридоти, що мене охопило. Тепер я знаю, що відчуває людина, коли бачить ху@ло вживу. Це така огидність й мерзенність, що навіть задавити його як таргана не хочеться, бо завелика була б честь. Це навіть не як зустріч з дідьком, бо до дідька є якась-то повага, принаймі, у фольклорі він описаний зі своєрідною традицією. Але ху@ло воно зникне з лиця землі, тому що земля не може носити таке виродження довго!