Навіщо ж вселяти надію, / Я цього зовсім не розумію, / Знаю! З нею простіше, / Обманюєш себе все більше й більше, / Та все ж почуття якісь виникають, / Які потім топчуть і забуваю…
Знову цей момент ніяковіння, / Що сковує всього мене до оніміння, / Я можу так багато знати, / Але потрібних слів мені не підібрати, / Скажи ж хоть щось / Хоча б скупе: "Привіт!"…
Буває хочеться когось, / До себе сильно пригорнути, / До самого серця,- ось, / І в тому спокої втонути. / Заснути. І бачить сон, / Волосся запахів вдихавши, / Що ми високо разом,…