Poesia

Утома стала поперек життя, Хтось наступив уже на горло власній пісні, І доля змучена крокує ця, У хресний путь, а в спину тичуть гостре вістря. В очах людей, все менше зустрічаю щастя, Якась важка у відчаю рука, Долоні ж інші, ті що з ранами в зап'ястях Добро дарують, а народ все відпиха. І все у світі зводиться до скарбу, І всім народам хочеться війни. Природа гасне в чорно-білих барвах, І все у люду проситься піти. ©Ігор Кордис.