ДЕ ТЕБЕ НОСИЛО?

Не виплакати віршами той біль... вже пізно... І при тобі на всеньке горло голошу. Ой, не дивися грізно. За кого себе маєш, я не знаю... за царя чи бога?... А я ось - просто впала і ридаю... така тривога. Стомилась від байдужості і болю... немаю сили... Тебе тим часом, поміж пеклом і раєм, – Де носило?!