Про прощання

Напевно,кожному із нас доводилось прощатись. З дорогою серцю людиною,з річчю,з спогадами... Ми прощаємось кожного дня,кожної миті. З ким-небудь З чим-небудь. З ким разом виросли. З ким подружились. З ким раділи,сумували,переживали,з ким досягали злетів перемоги і падінь поразки. І цього,на жаль(чи на щастя), частіш за все не повернути. Не доля обирає людину,а людина долю. Але є такі речі,яких не повернути. Дорогі нам спогади про людину,подію,завжди залишатимуться в серці. І вона знову оживе у спогадах,навіть якщо людину не повернути. Дуже легко все зруйнувати і важко побудувати. Важко відбудувати спалені мости. Титанічно важко відновити руїну... І тоді доводиться прощатись,адже час не повернеш. Лишається кілька слів:пробач,прощай,дуже шкода...