Тобі личить весна, а ти…

Тобі личить весна, а ти приміряєш осінь… Уві сні по слідах талих днів за тобою йду. Там, де дихає небо зорями в позолоті – Із коханих долонь п‘ю до дна я отруту ту, Що ще вчора була живою водою. Снігом На твоїх берегах я так само для тебе був. У зелі протікав, у цвіті. Так ніжно й тихо – Про свої почуття шепотів. У німу траву Ти безкровним листком кидаєш мене сьогодні, Огортаєш вітрами холодними, наче шовк. Гіркотою сумних дощів сірі очі повні. Сльози – леза… А в серці пульсує ще свіжий шов.