Poesia

Ти знаєш, я всередині ламаюсь, Бо, певно, трохи нестійка.. Я кожного свого недоліка жахаюсь, Коли в тенетах мене світ трима. Думки заполонили ці "напевно", " може".. Незнано звідки ця невпевненість горить. Цього ти не роби і це тобі негоже.. А що робить? Як жити і любить? Ти знаєш, в кожної душі є колір, Він неповторний, з особливим ароматом. І це не синій, не зелений, не ліловий, У когось пахне сіллю, а у когось святом. Мій неповторний аромат душі мінливий, Та основні інгредієнти, певно, сталі - Солодкий трохи і гіркий полинний, Які й розмалювали очі карі..