ЖІНКА – ВЕСНА

Весна, як Жінка, Жінка, як весна: Така ж затаєна і ніжно чарівлива. В Її очах ясних немає дна; По-березневому у поглядах мінлива… Весна, як Жінка, Жінка, як весна: Цнотлива брунька і, немов розквітла слива… Любові тиша й пісня голосна Кохання вічного – у ній! Сумна й щаслива… Весна, як Жінка, Жінка, як весна: Трава шовкова… А бува, травнева злива… Медові мрії, на її вустах, Ми, пригубивши, мов торкаємося дива. Весна, як Жінка, Жінка, як весна…