"Про зміни"

Були предки кріпаками, Жебраками жили, Так існуючи віками, Петербург кормили. Для панів, немов скотина, Були люди - українці, Так і стала ненька рідна, Кров'ю на іклах кровопивці. І без нас північне панство, Жити вже не може, То і чинить зараз хамство - Хто ж нам люди допоможе??? Хто нам дасть від звіра захист, Що уже роззявив пащу? Ми надіємось на захід, Та на власну владу кращу. Але влада не міняє Устрою в країні, Все під себе підганяє, Ми ж в усьому самі винні! Виживаючи, як можем, Просимо про диво, Тим лиш душеньку тревожим, Серце власне рвем на живо! Були предки кріпаками, Жебраками жили. Що ж змінилося з віками? - Ми нічого й не змінили!