Poesia

Колись, був з яблуні упав. Яке ж було воно солодке! В сусіда яблуко я вкрав. Та щастя те було, коротке! Скінчилась швидко ейфорія, Забитий бік почав боліти. Поставив батько на коліна, Й не міг себе за це простити! За те що, лежачи на спині, Попався швидше ніж упав! На сідниці свої сині, Я потім довго не сідав!