Мake up..

Я одягаю маску із make up(у) І йду у коледж, знов в цей коледж... Та всі ці усмішки знайомим.. Усе це штучне, це не справжнє.. І друзі вже як манекени.. А доброта - забута риса У ХХІ столітті.. І ми живемо, щоб прожити.. Ми знаєм, де нам усміхнутись, А де заплакати нам краще.. Як інших довести до сліз нам І почуттями маніпулювати.. Та ми не розуміємо, Що краще нам наївним бути.. Та ж нас не зрозуміють люди ..! Усі філософи та вчені Розказують, як треба жити.. Та розібратися не можуть У своїх чотирьох цих стінах.. А я як лялька, все ж існую... Потрібні слухи теж передаю я.. І усміхаюсь, йду гуляти.. Та душу все ж я закриваю На 100 ключів, стоперший забуваю.. І все ж як барбі, я існую... by Nika ♥