Міста

Міста винищують таланти, чи то таланти губляться в містах. Для когось кава й діаманти, а хтось радіє і синиці у руках. Міста, мов осінь, дихають в обличчя даючи спокій та незрозумілий страх, відлунням в голові співають протиріччя, й самотність відступає лиш у снах. Міста завжди чекають осінь бажаючи побавитись з людьми,- вони то плачуть, то щось просять ховаючи таланти до холодної зими.