Кохання повне світла

Темно. Ніч. І на Місяці – клапті туману, Що закрили його від очей. Та він нам і не треба. Той туман нам не буде, повір, на заваді. Адже в Місяця – справи свої Серед чорного неба. Запали сірниками ти свічі червоні. Зафарбують хай тіло твоє, Щоб мінилося світлом Чарівним і прозорим. І звідки ти родом? Десь із Місяця, мабуть. Та ще Неймовірне ти літо Серед осені, ще серед ночі жаркої, Бо палає все тіло. Вогонь Обпікає нам губи. І крізь транс і безпам”тство нас – лише двоє, Ми – сліпі і лиш світло крізь нас Притягає до згуби.