Забери свій погляд

Забери свій від мене погляд. Він розтанути мав давно. Та він – переді мною, поряд, І п”янить, як терпке вино. Забери десь у час і морок, Де ховаються щастя й біль, Що знайшли потайну комору Й перетворяться в прах і пил. Вже пройшло кільканадцять весен. Прошуміло чимало зим. Стільки вже відцвіло черешень І підібрано вірних рим… Не змивався дощем. І вітром Не здувався хоча б на мить. Він живий восени. І літом. Бо у серці застряг й щемить.