справжнє

справжнє ховається за пустими пляшками цигарковими пачками і тими нудними віршами які я знаходив у твоєму смітнику коли тобі виповнилось 40 і ти сказав мені що кинув зав*язав морський вузол на тій літературі по якій у тебе довгий час була ностальгія ті обдерті шпалери коричневого кольору в візерунок коли ти палив і читав свої вірші коли обливав усіх брудом і це було правда і це було в кайф бо світ справді проглядався між твоїх рядків а люди у них тонули без надії на спасенне коло і коли я дочитував твою книгу я зрозумів тебе ніколи ні за яких умов не видадуть бо люди уже дивляться в дзеркало і не помічають уже там нічого бо ті самі люди накладають руки на себе дивлячись у те саме дзеркало бо люди не здатні розрізнити себе у твоїх-між-рядків