30 листопада

30 листопада Привіт, мій друже нетутешній. І як воно, життя твоє? Чи вабить світлими вогнями, Чи хай згорить, як не своє? Не будем берегти ми осінь, У всьому винна лиш вона Із розуму вона лиш зводить, І розуму у нас нема. І хай не буде до сьогодні І враз наллємось ми вином. і наша дурість повсякденна Хай виллється нам потічком. Таким, що камінь точить сильно. Таким, що стане морем враз. Здивуємо усіх прихильно, Закінчується день у нас. Вночі ми будем рахувати зорі. Вночі ми будем як не ми. Гасати полем при дорозі. І пити воду із роси. А потім ляжем біля ставу І включим станцію фм Там скажуть гороскоп і кави рекламу чуєм ми щодень. Хай буде так, Хай будуть зорі. Хай буде все отак щодень. А потім стане все яскраво білим Стане коротким весь наш день. Треба чекати 30 тижнів. Поки все стане на свої місця. Тоді все стане як у казці, Котрої навіть ще нема.