трохи серця

Шалена. Схиблена на … І кожен продовжує в міру своєї ілюзії. Одягнена в сіре, під світло чужого бра Читає рядки. Піддає все перкусії. Кожну дрібнішу літеру-кожне завчене слово. не вислуховує істини. І не чекає на них. Губи її нефарбовані кольором фрукту гнилого. Зазвичай таких залишають в тенетах планети самих. Вміло викручує факти з пляшок пустих від шампанського, Не розмовляє з папугами. Лиш капелюх - оберіг. Любить читати на вечір Петрарку або Кузанського. Пробує кожну неправду правдиво лише на язик. Вітер закручує локони відданості і майже дружби. Їй у допомогу завжди кава-грейпфруту сік. Перед зачиненем виходом пусто – а їй байдуже Зовсім не має діла мозку її до всіх. Кажуть подібна на вісімку – та що на вічність схожа Любить коли лиш тиша рве не-гітарний акорд. Сніг ледь притрушує крила, дивуються перехожі Зазвичай , таких перекреслюють тавром що зовуть бомонд. Сидить пише лист електронний. Усі вони не відіслані. Здається, давно вже віддана комусь, як зниклий пес. Її величають всяко: то схиблена. то помішана Вона всі послання закінчує пронизливим власним пі.ес. Я пишу тобі не відіслано. Ти це все читати не будеш. У всіх перехожих планети я бачу тебе й світло бра. Це зараз зовуть божевіллям. Люблю? Мабуть,ні. Не дуже. Я просто на віки загублена. Шалена і схиблена на….