#ми....

ми кимось забуті банальні до неможливості персонажі нудної повісті про кінець світу нашого в більшості та рукопис давно уже згорів у полум*ї буденної свідомості сивих колишніх бомжів а пам*ять вже не та і їй не позаздриш як і нам бо ми вже не ті бо розівчилися жити без карми того світла що дарує ранок і віднімає вечір бо лиш Місяць зійшовши на очі подарує те світло і розбудить пам*ять на мить і знову зникне і цього разу помре усе це назавжди а рукопис таки згорить а точніше його спалять щоб зігрітись грубі брудні руки осквернять його святість а голодні очі прочитають лиш кількість сторінок бо лиш вона слугує показником вартості нашої совісті і тоді хтось йдучи по вулиці скаже "усе так мало бути" і здивується зі сказаного а інші не хотячи почують але заглушивши гучною музикою пригадають лише тоді коли стануть персонажами нудної до божевілля і посивіння повісті і кожен з них мовить "так мало бути" і засне щоб забути