"Пекло на устах" або не знаю як назвати

Знайти те, чого так давно хотілось чомусь завжди було дуже просто. Я не приділяв цьому великої уваги але коли коли в голові бардак і руки всі в багні то починаєш задумуватись, що відбувається навколо. Всі ці люди, які мене оточували - вони не знали що я обраний, спаситель цієї землі, а я не знав що всі люди теж були обрані. От ми і жили в темряві. Одного разу коли мені виповнилось 60, я хотів згадати молодість та накурився як свиня. І я попав у інший світ. По дорозі я зустрів якогось підозріло красивого прохожого, у якого я спитав де я і що це за місце. Той хитро розміявся, закашлявся,сплюнув і тоді промовив: -Ти, мій друже попав у пекло. - І похлопав мене по плечу. Поруч пролітали якісь крилаті демони, тримаючи у своїх пазурях людей,які несамовито кричали від болю. Навпроти мене було кафе " В гостях у Сатани", де лунав рок. -Ясно, дякую. - Просто і тихо я відповів йому. Чому мене має дивувати пекло? Всі ці крики, вогонь навколо, червоні барви - все це я бачив і чув на землі. Коли мені захотілось пити, я зайшов у це кафе. Чорт приніс мені меню, коли я його відкрив, я був у пошуках чогось того,щоби втамувало мою спрагу. "Пекельний чай" , "Сім гріхів з лимоном", вино "Дурацький Сатана", коньяк "Юда" - я вибрав собі чай, ну той що "пекельний". Коли мені принесли мій заказав, я трохи сьорбнув і непомітно для себе на кілька секунд заплющив очі, а коли розплющив я нарешті прийшов до тями. Я сидів у своїй квартирі, голим за столом. Підозрілим красивим прохожим виявилось дзеркало, демонами мухи, а кафе "В гостях у Сатани" - моя старенька кухня. Коли мене попустило від курива - я помер.