Сукня і бронежилет

Ти дуже зла, тебе болить страшенно, В руках, в ногах, але найгірше – груди. Ще сотню раз тобі всміхнуться чемно, Та віри в добрі наміри не буде. Ти молода, ти воїн, що надовго Забув про меч і сіяв неврожаї. В твоїх криницях завжди було слово - Твоя свобода, решту - наверстаєш. Хоч був би бій, то ж ні, так підло, збоку, Хіба ж насправді б’ються так ведмеді? Орли (ще й двоголові) мітять в око, А пазурами рвуть співочу леді. Ти дуже зла, у тебе в грудях дірка, Пробило танком чи з ПЗРК. Вже не важливо, але дуже гірко, Що когось з ТИХ ростила ти сама. Твій час прийшов, згадай величні битви, Свій переможний, войовничий лет. Коли затихнуть ворогові хрипи, На сукню зміниш свій бронежилет.