Війна

Розбиті скелети доріг й тротуарів, Мости, що давно вже ведуть в нікуди, Будинків порожніх зіниці запалі, Покусані долею лікті. А ти Між тьмою і сонцем уперто блукала, Між царством померлих і світом живих, Й в сльозах на коліна побиті упала, Неначе тобі далі нікуди йти. Розірвані шквалом крилаті вітрила, Мов збиті в бою літаки-журавлі, Тілами-шматками весь берег покрили І сплять заколисані смертю. А ти По сходах до неба несла своє горе В долонях тремтливих. Й маяк у імлі Велично дивився, як стомлене море Жбурляє до ніг твоїх кораблі.