У моїх легенях проростає коріння.
Наші душі переплетені його гіллям.
Тільки не кажи,не мовчи,не кричи.
Боляче.
Колись мені сказали:"наши божества -убожества, любовь-бесконечна."
Давай будемо вірити в це,несамовито,беззаперечно.
На моїх віях тонни спокою.
Думки,рифми , мрії, покрились попелом.
Осінь тишком прокрадається в хату.
А я не можу, без тебе спати.
Тіло потребує твого плеча,
Врости б у тебе,сховати усю печаль.
Холодно,
Мурахи на шкірі танцюють танго.
Свідомість втрачає всі траєкторії, ранги.
Тиша хрускітом ріже вуха.
Послухай.
Це росте наша спільна душа.

Вокзали ковтали кохання тоннами,
запивали слізьми та відчаєм.
ти сьогодні вирушатимеш далі,
а як завжди, залишусь тінню.
Тільки б не забути як дихати.
тільки б не загубити втрачене.
Доля по моїй шкірі малює мотивами,
небезпечно гарячими.
Я самота, я саме там.
Хто ми?Де ми?
Хто куди, в нікуди.
Залишати б на тілі твоєму,
цілунками не відомі маршрути.
Карта-горя моря, на твоїх долонях.
я ж у тобі (в)тону.
Захвати з собою мою ніжність й втому.
Ти сьогодні далі,
а я тут залишусь.
Я тобі писатиму в своїх віршах тишу.

Я буду твоєю рибою, мовчазною й вільною.
тільки відпусти мене, не вбивай мене.
Не тримай мене, і я залишусь.
Я у снах твоїх, у житті твоїм.
Стану вищою. Переборю все,
перепливу всі невзгоди у любу погоду, навіть в дикий шторм,
навіть в тиші я, буду рибою твоєю,сильною.
тільки не тримай мене, відпусти мене, не вбивай мене.
я залишусь.
І до поки спиш, малюватиму я на небі тихому,
тобі зорі ті, що робитимуть тебе щасливішим.
Я буду рибою, буду плавати у тобі, по твоєму серцевому спокої,
І молитви ті, я почую всі,
ти люби мене, не тримай мене, не вбивай мене
я залишусь.

Стали чужими ці квартали,вулиці,
Невже найгірше все таки збудеться,
Без тебе я втрачаю колір.все
чорно-біло, матово,
Рідний,шалено сумую та хочу тебе обійняти.
Повертайся, у цю байдужу осінь,
у цю майбутню холодну зиму.
Без тебе,вітер з'їдає холодом,
усі мої теплі,живі клітини.