Львів

Той звір сидів у тебе на плечі, Хвостом вплітав в твоє волосся листя. А ти ступить боялася вночі, Щоб розтоптати в ньому дива вічність. Той звір сидів у тебе на плечі, Їв яблуко осінньо–жовте. Ти ж бо Комусь всміхалась, наче уві сні, І так хотіла більше не рости вже. Той звір сидів у тебе на плечі, І місяць виглядав з–поза дерев. А ти ховалась в гриву і, йдучи, Несла свій світ... І посміхався Лев...