Сумно

За мотивами М. Ю. Лермонтова. І гірко, і сумно, й немає кому розказать, Як стогне душа від негоди… Бажання!? Не можна ж даремно і вічно бажать… А роки збігають, як талії води. В когось закохатись? Співати й горіти вогнем? Збудить почуття фантастичне? Та глянеш – і щезне п’янкої ілюзії щем, Бо все тимчасове, не вічне. Що? Пристрасті? – Рано чи пізно розтане цей хміль, Тверезого розуму втікши. Життя – дивний жарт, що вчинив нам Вершитель подій. І жарт недоречний – сумний і невтішний.