Перейти до вмісту

ЛітератураВірш

Бурульки*

Зашуміла відлига по стріхах і зійшла снігом тала вода. Утамовує корінь горіха, непідробно зі всім заграва. Попід тинню в калюжу поллється: оживуть спориші, первоцвіт. У природи серденько заб"ється, навіть стане рухомим граніт. Висота неба стала так близько: діставай промінець, забирай! Облюбовує душу цим блиском горобців, що закохані в май. Зашуміла відлига по стріхах. Перекатами грому від них полетіли бурульки донизу геть заснувши до пізньої весни...

Коментарі