Поезія – значить жити…

Поезію вітром шепочу в її волоссі, Що кольору свіжозвареного какао. Вриваюся іноді так я до неї в гості. Але мені завжди мало її, так мало… Поезію ночі читаю в її зіницях, Пірнаю у них і пʹю, мов гарячу каву. І погляд коханих очей мені часто сниться. Чи сниться моя поезія їй – цікаво? Поезія щастя – це бути в її обіймах, Вслухатися в перестуки сердець і знати, В любові і віршах – ніколи не бути війнам. Поезія – значить жити і не вмирати.