Кобзар

Ось це поет! Ось це душа народу! І хоч пройшли уже віки, Та в пам’яті вічного роду Не згасли ще його зірки Он ті, що сходяться над вами, Коли відкриєте «Кобзар», Захоплюючись кожними словами, Ось це дано людині дар! Ось так створити і не тліти. В мільйонній пам’яті людей Не вдасться йому потемніти Й сховатись від людських очей. Адже доки живе Україна В серці житиме рідний Тарас, І мова його солов’їна Найрідніша у світі для нас