"Збентежений звір" 07.11.2016

Я збентежений звір, щодуху втікаю Я біжу лиш вперед, лиш вперед споглядаю Не тримаюся зграї бо і зграї немає Самота, пустоту зовсім не наповняє На одинці кричу, поміж інших співаю Я у центрі завжди та мене забувають Випромінюю холод до усіх хто навколо Про тепло завжди мрію бо не знаю такого Та настане та мить і від страху звільнюся Я єством теплоти по вінця наллюся Я вже зовсім не звір, не порожня людина Я частинка чогось і когось половина.