Вірш

Чи треба все це, чи не треба? Чи взагалі усе це зайве? Питаю знову сам у себе: Навіщо у душі те сяйво? Воно як вогник уночі Завжди в житті допомагає, Нас за собою ведучи. Такого іншого немає Так важко часом зрозуміти Природу явищ, дій та вчинків, Як в радості та смутку миті Життя триває без зупинки У круговерті дню та ночі Себе згубити часом легко, Коли ти закриваєш очі, Примари дня такі далекі Таким безрадісним здається Життя, яке втрачає барви, Чекати вже немає сенсу, І кожен день немов останній Та жити вистачить ще сили, Терпіння вистачить кохати, І істини бетонні брили Продовжують собі стояти Та з плином часу все минає, І змінюється світ щомиті, Ніщо так часом не вражає, Як варіанти розмаїті Того, що може далі статись, Того, що є понадважливим, Але всього не передбачиш, На жаль, в житті це неможливо… 13.05.2017