Як птах. Кудись

Закреслила ще дату у календарі. А за вікном – сніги, сніги, сніги… Чогось не знають прилетілі снігурі, Їм дати рахувать не до снаги. Вони, як краплі крові, на снігу горять І веселяться, щось щебечучи, Мов дітвора. А що їм до календаря? Живуть, та й все. Лічи чи не лічи. Пройшов один ще день. І ніч в минуле – скік! Чи рік? Чи вік? З рахунку збилася. День зник. І ніч. І вік тихенько майже зник. На травах ще засвітиться роса. Повернуться весною наші журавлі, Хоча й не всі додому прилетять. Та ми не будемо ніколи вже малі Й не скажемо матусі, два чи п”ять – В щоденнику. Листочки із календаря Пожовкли, як кленовий пізній лист. Зі снігурями відлетить кудись моя Чарівна молодість. Як птах. Кудись…