Подорож на мітлі

Мерехтливі таємничі тіні ночі. Зірки падали і гаснули в снігу. У сузір”ях щось вони таке пророчать, Звуть мене у путь. Збиратися піду. На мітлі літала непомітно тінню. Сплячий ворон на березі каркотів Щось сполохано. А так тягло нестримно До незвіданих за хмарами світів! Ніч – свобода. Від думок лихих, зрадливих, Що у дійства виливаються тяжкі, І валяються в кутку такі, на диво Непотрібні вже турбот важкі мішки. Ця свободи ніч – то чисте божевілля. Свище вітер і хрустить нова мітла, Зачіпаючи антени, голе гілля. Відірватися від пут землі змогла! Ви не намагайтесь зрозуміти жінку. Інколи це – непід”ємне завдання. Це – як з неба захотіти взяти зірку Прямо в руки. Просто з неба, навмання.