ЛітератураВірш
Поле
Сил не лишилось, тільки кілька речень,
Як голий факт серед пустих полиць.
Прийму нарешті решту заперечень,
Життя зустріти краще горілиць.
І тільки поле, бігти – нездійсненно.
Я на колінах. Маки обніму.
Бо мчати повз і мріяти – буденно
Лиш зупинюсь та спокій підніму.
Так тихо тут, малює вітер хвилі,
Питань нема, розхристана душа.
Це ми такі нікчемні і безсилі,
Зелений світ лиш сильних залиша...
