Пробачення просити я не стану

Пробачення просити я не стану, Не винна я, що зрадив мені ти. Тебе любити я не перестану, Ніколи не скажу тобі піти. Благати залишитись я не буду, Не в моїх силах втримати тебе. Можливо, з часом, я тебе забуду… Та зараз прошу ,пам’ятай мене! Вірші тобі писати перестану, Хоч крик душі так проситься в рядки…. Забуду очі ті, хоч в них я тану… Я вижену про тебе всі думки. Хай зрадив ти, я тобі пробачу, Забути обіцяю всю брехню. Бо досі я, коли тебе побачу, Горю коханням, з силою вогню. І з кожним днем, як свічка погасаю, Із думкою про тебе на вустах, Не смію я признатись,що кохаю… В мені чомусь застиг той клятий страх…