ЛітератураВірш
Вірш
Навіщо ж вселяти надію,
Я цього зовсім не розумію,
Знаю! З нею простіше,
Обманюєш себе все більше й більше,
Та все ж почуття якісь виникають,
Які потім топчуть і забувають.
ЛітератураВірш
То сам надієшся, то сам подаєш надії, того не помічаючи. Коли ж настане ця рівновага, ця взаємність?
Досить промовистий вірш - віддзеркалює реальність. А от із тим, що вселяти надію не доцільно, дозвольте не погодитись. Хоча це Ви довели переконливо. Навіть, якщо почуття хтось "розтопче", все одно варто їх пізнати. Адже щастя - це коли ми маємо до когось почуття, а не лише, коли до нас їх відчувають.
Увійдіть, щоб залишити коментар.
