Щоб вибрав мене

Прийду до тебе дощиком осіннім, Сумним, ще теплим, ніжним, не рясним. Коли відпочивають мокрі тіні, Що бачать сонячні недавні сни. Я хочу бути трішечки смішною, Турботливою, ніби бджілка. Що ж, Ти вибереш мене! Мене. Зі мною Ти будеш слухати осінній дощ. Від смутку щоб не плакала, - жаліла, Що день сьогоднішній уже минув, - Його незрима невідома сила Десь повела у вічності канву. Я хочу обійняти землю, хмари, Їх не дістати. Поки. Поки крил Не відростила. Звуками гітари Нас срібний дощ, як шатами, накрив. З соленими слізьми та сіль виходить, Що рани роз”ятрила майже вщент. Чекати більш не буду непогоди. Тепер у неї я вже диригент. А «Прощавай» - згубилося в століттях. І сліду не лишилось на землі. І в дуба найстарішого у вітті Знов заспівають ніччю солов”ї. в музичному супроводі: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376333