Дощ

Дощ знову завиває готику, Пульсує по вікні... А я згадала твої дотики І присмак губ твоїх. А очі самі закриваються, Уява робить рух - Вже погляди стрічаються, Їх запал не потух. Ковтну повітря невдоволено, Без запаху твого... Бо цим життям я втомлена,- Ми ж не удвох.