Перейти до вмісту

ЛітератураВіршУ журналі №5

Дощова любов

Десь плаче дощ тужливо у дворі, Стоять зажурливі дерева, Я кожну мить і в цій порі, Усе життя я думаю про тебе. Засумувало сонце дощове, В земнім поклоні завмирають квіти, Любов у серці завжди оживе, Палким вогнем продовжує горіти. Тремтить бентежно одинокий лист, Мов спалений у заграві пожежі, Нескоро нас застане падолист, Любов є вічна, а природа має межі.

Коментарі