Вірш

почекай нехай чай настоїться хай насіння впаде на дно хай з теплом від води гарячої передасться твоє тепло почекай хай зірки засвітяться і покажуть чумацький шлях бо коли ми з тобою разом то у неба зноситься дах бо коли ми з тобою двоє то мені не буває зимно я залежна від неба і чаю та найбільше від тебе видно