Я зникну…але…. буду…

Недопитий чай зелений захолов, як холоне ранок, недочитані вірші… Гумільова,Блока лежать не перший тиждень на моєму підвіконні… Світ замкнувся від кімнати до кімнати, а я думав туга закінчилася сезонна!!!! Але ні…. все тими ж пензлями хтось вправно, мою одноманітність розбавляє, фарби виливаючи в обличчя одним махом… Забруднені очі, не миються навіть слізьми… Повітря ковтаю лише на балконі, воно сире і розбавлене… Мною створена реальність забиває груди, я - уламки битої посуди, я ніде й повсюди… Я зникну, але…. буду… Не допитий чай зелений захолов, як холоне ранок….