В цю ліричну ніч сплутаних почуттів... (* * *)

В цю ліричну ніч сплутаних почуттів, загублених слів, незнаних мотивів хочеться прошепотіти на цілий всесвіт: я вас кохаю! Ви бачили, яким різним я буваю, ви знаєте, що можете завтра не впізнати мене на вулиці. Ви чудово знаєте, що я сам про це знаю. Навіщо слова зайві – їх й так багато?! Навіщо інші, чужі люди – вони завжди заважають!? Я вас люблю, ви прекрасна – хіба цього замало, аби всім в світі прошепотіти про те, що я вас кохаю? А далі мовчки любити вас, а далі нікому нічого не говорити. А далі ви навіть можете не відповісти мені ані слова – і все лишилось на своїх місцях… Все буде, як завжди... І завжди буде так…